потішати
ПОТІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТІ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех.
1. Розважати, веселити кого-небудь своєю поведінкою, діями, виглядом і т. ін.
Наче справжнії музики, Грають Півні та Індики, Деренчить Гусак. А Будяк всіх потішає, Підморгне і промовляє: «Оттак, квіти, так!..» (Гл., Вибр., 1951, 241);
Два дебелі молодці з гамором увійшли до кімнати.. Оберст розвалькувато підійшов до солдатів, які, мабуть, просто потішали його. Добродушно ляснув одного з них по плечу (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 162);
Дітей, що за ним так, як сарана, біжать, заставляє [чоловік] танцювати, а їм за те жменями.. горішки сипле… От той чоловік, потішивши дітей, скомандував: «Марш, музика, дальш!» (Кв.-Осн., II, 1956, 290).
2. Приносити задоволення, радість кому-небудь; тішити.
Одно потішало Дарку на панській роботі, що там вона частенько могла бачитися з панною (Л. Укр., III, 1952, 640);
Частіше мене засмучують звістки од Вас, а на цей раз дещо й потішило (Коцюб., III, 1956, 459);
Сидячи перед нареченою ватажка й козацького гетьмана, відшукав він для неї запашні й барвисті слова, щоб потішити жіноче закохане серце (Тулуб, Людолови, I, 1957, 63);
// Милувати зір, слух і т. ін.
Вулиці квітковими ароматами душу потішають (Вол., Озеро.., 1959, 10).
3. Заспокоювати кого-небудь, зменшувати чийсь неспокій, хвилювання.
— Але бійся бога, Гаво, що ж ми будемо робити? — Ни [ні], бог ласкав, і ви не згинете, — всміхаючись, потішав Гава (Фр., III, 1950, 67);
Василина усе потішає Давида, що після її смерті грунт перейде Давидові (Стельмах, І, 1962, 138);
Можна себе потішити, як той бубон на весіллі: «ще побачим, як там буде!» (Л. Укр., V, 1956, 70);
Не було їм ні радості ніякої в житті, ні втіхи. Хіба що Остап потішить коли: — Нічого, виб’ємось у люди — легше стане (Головко, II, 1957, 401);
// Полегшувати чиєсь горе, страждання; втішати.
— Марино! Годі, не плач… Може, воно й краще, що господь її [матір] прийняв… Не плач! — потішав п’яний Федір свою дочку (Мирний, IV, 1955, 229);
Поклали бійці товариша на мерзлу землю перед матір’ю край самої ями. Що сказати матері? Як пояснити? Чим потішити? (Довж., І, 1959, 57).
Словник української мови (СУМ-11)