початковий

(- фазу розвитку) вихідний; (меридіян) нульовий; (акорд) вступний; (- освіту) елементарний.

Значення в інших словниках

1. початковий — початко́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. початковий — див. передній  Словник синонімів Вусика
3. початковий — [початковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
4. початковий — Исходный — original — Ausgangs — той, з якого починається процес обробки, збагачення, або окрема операція (вихідне живлення, вихідна руда, вихідне вугілля, вихідний параметр тощо).  Гірничий енциклопедичний словник
5. початковий — -а, -е. 1》 Який перебуває на початку чого-небудь, передує чомусь. || Характерний для початку якої-небудь дії або якогось процесу; вихідний. || Який приймається за вихідний пункт відрахунку; нульовий. || Який є базою творення чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. початковий — ПОЧАТКО́ВИЙ, а, е. 1. Який перебуває на початку чого-небудь, передує чомусь. На початкових дільницях каналу вода вже наповнила русло (О. Гончар); // Характерний для початку якої-небудь дії або якогось процесу; вихідний.  Словник української мови у 20 томах
7. початковий — ПОЧАТКО́ВИЙ (від якого або з якого починається щось; характерний для початку якоїсь дії, якогось процесу), ВИХІДНИ́Й, ВІДПРА́ВНИ́Й, ПЕРВИ́ННИЙ, ПЕ́РШИЙ, ПЕРВОРО́ДНИЙ книжн., ПЕРВОЗДА́ННИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
8. початковий — Початко́вий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. початковий — ПОЧАТКО́ВИЙ, а, е. 1. Який перебуває на початку чого-небудь, передує чомусь. На початкових дільницях каналу вода вже наповнила русло (Гончар, Тронка, 1963, 262); // Характерний для початку якої-небудь дії або якогось процесу; вихідний.  Словник української мови в 11 томах
10. початковий — Початковий, -а, -е Начальный. Початкові шкільні книжечки. К. ХП. 125.  Словник української мови Грінченка