Значення в інших словниках
-
праведник —
пра́ведник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
праведник —
-а, ч. Людина, яка суворо дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії. || Мешканець біблійного раю. || Людина, що не має або не почуває за собою провини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
праведник —
ПРА́ВЕДНИК, а, ч. Людина, яка суворо дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; протилежне грішник. Між людьми так само здібні й неподібні, Праведники й грішні різну вартість мають (І.
Словник української мови у 20 томах
-
праведник —
сном пра́ведника (пра́ведників, пра́ведних і т. ін.), зі сл. спа́ти. Спокійно, міцно, безтурботно. — Значить, сном праведника спали? І не сподівалися на отаких дорогих гостей? — в очах пристава тремтить насмішка (М. Стельмах).
Фразеологічний словник української мови
-
праведник —
СВЯТИ́Й ім., ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬ рідше; ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса). — Що ж воно там пишеться?..
Словник синонімів української мови
-
праведник —
Пра́ведник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
праведник —
ПРА́ВЕДНИК, а, ч. Людина, яка суворо дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії. Між людьми так само здібні й неподібні, Праведники й грішні різну вартість мають (Фр.
Словник української мови в 11 томах
-
праведник —
Праведник, -ка м. Праведникъ. Бог любить праведника, а чорт ябедника. Ном. № 8073. Господь його між праведники прийме. К. ЦН. 237.
Словник української мови Грінченка