праведник

пра́ведник

-а, ч.

Людина, яка суворо дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії.

|| Мешканець біблійного раю.

|| Людина, що не має або не почуває за собою провини.

Значення в інших словниках

1. праведник — пра́ведник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. праведник — див. СВЯТИЙ  Словник синонімів Караванського
3. праведник — ПРА́ВЕДНИК, а, ч. Людина, яка суворо дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; протилежне грішник. Між людьми так само здібні й неподібні, Праведники й грішні різну вартість мають (І.  Словник української мови у 20 томах
4. праведник — сном пра́ведника (пра́ведників, пра́ведних і т. ін.), зі сл. спа́ти. Спокійно, міцно, безтурботно. — Значить, сном праведника спали? І не сподівалися на отаких дорогих гостей? — в очах пристава тремтить насмішка (М. Стельмах).  Фразеологічний словник української мови
5. праведник — СВЯТИ́Й ім., ПРА́ВЕДНИК, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРЕПОДО́БНИК, ПРЕПОДО́БНИЙ, УГО́ДНИК, СВЯТЕ́ЦЬ рідше; ЧУДОТВО́РЕЦЬ (святий, який нібито має хист творити чудеса). — Що ж воно там пишеться?..  Словник синонімів української мови
6. праведник — Пра́ведник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. праведник — ПРА́ВЕДНИК, а, ч. Людина, яка суворо дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії. Між людьми так само здібні й неподібні, Праведники й грішні різну вартість мають (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. праведник — Праведник, -ка м. Праведникъ. Бог любить праведника, а чорт ябедника. Ном. № 8073. Господь його між праведники прийме. К. ЦН. 237.  Словник української мови Грінченка