прадідівський —
пра́дідівський прикметник
Орфографічний словник української мови
прадідівський —
[прад'ід'іўс'кией] м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і
Орфоепічний словник української мови
прадідівський —
-а, -е. 1》 Прикм. до прадід 1). || Належний прадідові. 2》 Прикм. до прадід 2); старовинний, стародавній. || Належний предкам, прадідам. || Власт. давнім часам, старовині.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прадідівський —
ПРА́ДІДІВСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до пра́дід 1. Коли ж Василь перейшов трактором рідну прадідівську межу, привітно кивнувши батькові і щось гукаючи йому на швидкому ходу, Опанас став і довго дивився вслід своєму синові (О. Довженко); // Належний прадідові.
Словник української мови у 20 томах
прадідівський —
СТАРОВИ́ННИЙ (який існує здавна, поширений, прийнятий у давні часи, сприймається як застарілий), СТАРОДА́ВНІЙ, ПРАДА́ВНІЙ, СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, СТАРОЖИ́ТНІЙ, ДІДІ́ВСЬКИЙ, ПРА́ДІДІВСЬКИЙ, ПРА́ДІДНИЙ, ПРЕ́ДКІВСЬКИЙ, ДОПОТО́ПНИЙ ірон., жарт.
Словник синонімів української мови
прадідівський —
Пра́дідівський, -ка, -ке
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
прадідівський —
ПРА́ДІДІВСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до пра́дід 1. Коли ж Василь перейшов трактором рідну прадідівську межу, привітно кивнувши батькові і щось гукаючи йому на швидкому ходу, Опанас став і довго дивився вслід своєму синові (Довж.
Словник української мови в 11 томах
прадідівський —
Прадідівський, -а, -е Прадѣдовскій.
Словник української мови Грінченка