притаманний —
притама́нний прикметник
Орфографічний словник української мови
притаманний —
див. характерний
Словник синонімів Вусика
притаманний —
[приетаман:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і
Орфоепічний словник української мови
притаманний —
-а, -е. 1》 кому, чому, рідко для кого – чого. Властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь. 2》 заст. Справжній. 3》 рідко. Належний кому-небудь; власний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
притаманний —
ПРИТАМА́ННИЙ, а, е. 1. кому, чому, рідко для кого – чого. Властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь. З кімнати пахнуло пилюгою і нагрітим повітрям, притаманним тільки кімнатам, де вже давно не ступала людська нога (В.
Словник української мови у 20 томах
притаманний —
ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С.
Словник синонімів української мови
притаманний —
Притама́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
притаманний —
ПРИТАМА́ННИЙ, а, е. 1. кому, чому, рідко для кого — чого. Властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь. З кімнати пахнуло пилюгою і нагрітим повітрям, притаманним тільки кімнатам, де вже давно не ступала людська нога (Собко, Шлях.
Словник української мови в 11 томах
притаманний —
Притаманний, -а, -е Настоящій, собственный, подлинный. Г. Барв. (О. 1861. III. 99). Моя притаманна сестра. Н. Вол. у. Моя притаманна земля. Н. Вол. у. За що я дам кому притаманного огорода. Н. Вол. у. Притаманне моє ягня. Н. Вол. у. Одцуралася і притаманная родина. Мет. 435.
Словник української мови Грінченка