притаманний
ПРИТАМА́ННИЙ, а, е.
1. кому, чому, рідко для кого – чого. Властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь.
З кімнати пахнуло пилюгою і нагрітим повітрям, притаманним тільки кімнатам, де вже давно не ступала людська нога (В. Собко);
Кожна людина має свій, притаманний їй, своєрідний спосіб висловлювання (Ю. Смолич).
2. заст. Справжній.
– Пригадуєте ви того шибеника .. Павлушею звався, пам'ятаєте? Притаманний злодій! Скільки він мені в печінках сидів (О. Довженко).
3. рідко. Належний кому-небудь; власний.
Притаманне моє ягня (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)