притаманний

ПРИТАМА́ННИЙ, а, е.

1. кому, чому, рідко для кого — чого. Властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь.

З кімнати пахнуло пилюгою і нагрітим повітрям, притаманним тільки кімнатам, де вже давно не ступала людська нога (Собко, Шлях.., 1948, 93);

Кожна людина має свій, притаманний їй, своєрідний спосіб висловлювання (Смолич, VI, 1959, 317);

Для народного господарства України притаманний розвиток тісно взаємозумовлених галузей важкої промисловості — чорної металургії, гірничорудної, коксохімічної, машинобудівної, паливної (Ком. Укр., 7, 1970, 15).

2. заст. Справжній.

— Пригадуєте ви того шибеника.. Павлушею звався, пам’ятаєте? Притаманний злодій! Скільки він мені в печінках сидів (Довж., І, 1958, 452).

3. рідко. Належний кому-небудь; власний.

Притаманне моє ягня (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. притаманний — притама́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. притаманний — Властивий, характерний, прикметний; п! ПИТОМИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. притаманний — див. характерний  Словник синонімів Вусика
4. притаманний — [приетаман:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
5. притаманний — -а, -е. 1》 кому, чому, рідко для кого – чого. Властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь. 2》 заст. Справжній. 3》 рідко. Належний кому-небудь; власний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. притаманний — ПРИТАМА́ННИЙ, а, е. 1. кому, чому, рідко для кого – чого. Властивий комусь, чомусь, характерний, звичний для кого-, чого-небудь. З кімнати пахнуло пилюгою і нагрітим повітрям, притаманним тільки кімнатам, де вже давно не ступала людська нога (В.  Словник української мови у 20 томах
7. притаманний — ВЛАСТИ́ВИЙ кому, чому (який виражає постійну ознаку кого-, чого-небудь), ХАРАКТЕ́РНИЙ для кого-чого, ПРИТАМА́ННИЙ, ПИТО́МИЙ рідше. Романтизм вивітрюється, його вигонять навіть з найбільш властивих йому меж кохання (С.  Словник синонімів української мови
8. притаманний — Притама́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. притаманний — Притаманний, -а, -е Настоящій, собственный, подлинный. Г. Барв. (О. 1861. III. 99). Моя притаманна сестра. Н. Вол. у. Моя притаманна земля. Н. Вол. у. За що я дам кому притаманного огорода. Н. Вол. у. Притаманне моє ягня. Н. Вол. у. Одцуралася і притаманная родина. Мет. 435.  Словник української мови Грінченка