причетний —
приче́тний прикметник
Орфографічний словник української мови
причетний —
[приечетнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
причетний —
-а, -е, до кого – чого, рідше кому, чому. Який має безпосереднє відношення до якої-небудь справи або до когось. || у знач. ім. причетний, -ного, ч.; причетна, -ної, ж.; причетні, -них, мн. Людина, яка має безпосереднє відношення до якої-небудь справи або до когось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
причетний —
ПРИЧЕ́ТНИЙ, а, е, до кого – чого, рідше кому, чому. Який має безпосереднє відношення до якої-небудь справи або до когось. Жду-жду, одповідають: “Ваше діло передано на дослідування, бо ще знайшовся один причетний до його” (А.
Словник української мови у 20 томах
причетний —
Приче́тний, -на, -не до чого
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
причетний —
ПРИЧЕ́ТНИЙ, а, е, до кого — чого, рідше кому, чому. Який має безпосереднє відношення до якої-небудь справи або до когось. Жду-жду, одповідають: «Ваше діло передано на дослідування, бо ще знайшовся один причетний до його» (Тесл.
Словник української мови в 11 томах