підштрикувати

Колоти, підколювати; (словом) дошкуляти, допікати, підкушувати підпускати шпильку; П. підцьковувати, ПІДБУРЮВАТИ; док. ПІДШТРИКНУТИ, відважити соли.

Значення в інших словниках

1. підштрикувати — підштри́кувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. підштрикувати — див. колоти; насміхатися  Словник синонімів Вусика
3. підштрикувати — -ую, -уєш, недок., перех., розм. 1》 Ранити, колоти чим-небудь гострим. 2》 перен. Дошкуляти якими-небудь ущипливими, в'їдливими зауваженнями, натяками. Підштрикувати словами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підштрикувати — ПІДШТРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., кого, що, розм. 1. Ранити, колоти чим-небудь гострим. Четверо городовиків ввійшли просто в юрбу і, підштрикуючи піхвами шабель, підганяли неквапних (Ю. Смолич). 2. перен. Дошкуляти якими-небудь ущипливими, в'їдливими зауваженнями, натяками. Підштрикувати словами.  Словник української мови у 20 томах
5. підштрикувати — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
6. підштрикувати — ПІДШТРИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., розм. 1. Ранити, колоти чим-небудь гострим. Четверо городовиків ввійшли просто в юрбу і, підштрикуючи піхвами шабель, підганяли неквапних (Смолич, Дитинство.., 1937, 162). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах
7. підштрикувати — Підштрикувати, -кую, -єш сов. в. підштрикну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Подкалывать, подколоть. 2) Подзадоривать, подзадорить. Сатана знає, чим підштрикнути. Кв.  Словник української мови Грінченка