Значення в інших словниках
-
ракло —
ракло́ іменник чоловічого роду, істота вульг.
Орфографічний словник української мови
-
ракло —
-а, ч., заст. Злодій, бандит.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ракло —
РАКЛО́, а́, ч., вульг. Злодій, бандит. [Палажка:] Казала я Химці: не вір раклові (Панас Мирний); – Дурненька... Я що – лежебока? Чи якийсь ракло? Шофер! Першого класу!.. (Я. Гримайло).
Словник української мови у 20 томах
-
ракло —
(-а) ч. 1. крим. Босяк. БСРЖ, 500; СЖЗ, 87; ЯБМ, 2, 280.
Словник жарґонної лексики української мови
-
ракло —
ЗЛО́ДІЙ (той, хто займається розкраданням чиєї-небудь власності), КРАДІ́Й, ШАХРА́Й, РАКЛО́ вульг.; РОЗКРАДА́Ч чого, ТОРБОХВА́Т зневажл. (перев. щодо розкрадання громадської власності); ЗЛО́МЩИК (той, хто здійснює крадіж зі зломом).
Словник синонімів української мови
-
ракло —
Ракло́, -ла́; -ло́ві; ра́кла, ра́клів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ракло —
РАКЛО́, а́, ч., вульг. Злодій, бандит. [Палажка:] Казала я Химці: не вір раклові (Мирний, V, 1955, 251); — Дурненька… Я що — лежебока? Чи якийсь ракло? Шофер! Першого класу!.. (Грим., Незакінч. роман, 1962, 278).
Словник української мови в 11 томах
-
ракло —
Ракло́, -ла м. Босякъ. Харьк. У нас у Харькові так завелось, що коли де кучка народу збереться, то вже між гущу і ракло втреться. Харьк.
Словник української мови Грінченка