роззброювати

Відбирати зброю, (ласкою) зв'язувати руки й ноги; п-к -ЮЮЧИЙ, що роззброює, здатний роззброїти, зайнятий роззброєнням, (усміх) здатний прихилити <�розтопити> серце.

Значення в інших словниках

1. роззброювати — роззбро́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. роззброювати — -юю, -юєш, недок., роззброїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Відбирати в кого-небудь зброю; позбавляти кого-, що-небудь засобів озброєння. 2》 перен. Послаблювати волю людини. || Позбавляти можливості здійснити який-небудь намір, висловити чи обстояти якусь думку і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. роззброювати — РОЗЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., кого, що. 1. Відбирати в кого-небудь зброю; позбавляти кого-, що-небудь засобів озброєння. Під час, коли їх селяни роззброювали, розложено вогонь (І.  Словник української мови у 20 томах
4. роззброювати — РОЗЗБРО́ЮВАТИ (відбирати зброю в кого-небудь; позбавляти когось засобів озброєння), ОБЕЗЗБРО́ЮВАТИ, ДЕМІЛІТАРИЗУВА́ТИ (якусь державу). — Док.: роззбро́їти, обеззбро́їти, демілітаризува́ти. На узліссі німецьку варту оточили і роззброїли партизани (О.  Словник синонімів української мови
5. роззброювати — РОЗЗБРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗЗБРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. 1. Відбирати в кого-небудь зброю; позбавляти кого-, що-небудь засобів озброєння. Під час, коли їх селяни роззброювали, розложено вогонь (Фр.  Словник української мови в 11 томах