сваволець —
сваво́лець іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
сваволець —
див. непокірний
Словник синонімів Вусика
сваволець —
-льця, ч., рідко. Те саме, що свавільник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сваволець —
СВАВО́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. Те саме, що сваві́льник. – Треба припинити вражих синів, – гукав голова до писаря, – дуріють, мов несамовиті .. А вже той Денис, то такий сваволець, що й на світі нема такого (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
сваволець —
СВАВІ́ЛЬНИК (той, хто проявляє свавілля), СВАВО́ЛЕЦЬ, САМОВО́ЛЕЦЬ, САМОПРА́ВЕЦЬ, САМОДУ́Р, БЕЗЗАКО́ННИК.
Словник синонімів української мови
сваволець —
СВАВО́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. Те саме, що сваві́льник. — Треба припинити вражих синів,— гукав голова до писаря,— дуріють, мов несамовиті.. А вже той Денис, то такий сваволець, що й на світі нема такого (Н.-Лев., VI, 1966, 359).
Словник української мови в 11 томах
сваволець —
Сваволець, -во́льця ж. Своевольный человѣкъ.
Словник української мови Грінченка