сваволець
СВАВО́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. Те саме, що сваві́льник.
— Треба припинити вражих синів,— гукав голова до писаря,— дуріють, мов несамовиті.. А вже той Денис, то такий сваволець, що й на світі нема такого (Н.-Лев., VI, 1966, 359).
Словник української мови (СУМ-11)