сваволець
СВАВО́ЛЕЦЬ, льця, ч., рідко.
Те саме, що сваві́льник.
– Треба припинити вражих синів, – гукав голова до писаря, – дуріють, мов несамовиті .. А вже той Денис, то такий сваволець, що й на світі нема такого (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)