сваволити

СВАВО́ЛИТИ, лю, лиш, недок.

Діяти, поводитися, робити щось на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших.

Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась .. Парубок чудувався з того дива, садовив на санки інших дівчат і так сваволив біля колеса, що над ставом увесь час стояв дівочий вереск (М. Стельмах);

* Образно. – Невже нічого не можна вигадати? – хвилювалися діти. – Дикий вітер сваволить, а люди нічого не можуть зробити? (О. Іваненко).

Значення в інших словниках

1. сваволити — сваво́лити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. сваволити — див. кривдити; пустувати  Словник синонімів Вусика
3. сваволити — -лю, -лиш, недок. Діяти, поводитися, робити щось на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сваволити — БЕШКЕТУВА́ТИ (грубо порушувати загальноприйняті норми моралі й поведінки із застосуванням утисків, насильства), БЕЗЧИ́НСТВУВАТИ, РОЗБІ́ЙНИЧАТИ підсил. розм.; СВАВО́ЛИТИ, СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ розм. (діяти на власний розсуд, ні на кого й ні на що не зважаючи).  Словник синонімів української мови
5. сваволити — Сваво́лити, -во́лю, -лиш, -лять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. сваволити — СВАВО́ЛИТИ, лю, лиш, недок. Діяти, поводитися, робити щось на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших. Левко кілька разів припрошував, щоб дівчина сіла на санчата, але вона віднікувалась..  Словник української мови в 11 томах
7. сваволити — Сваво́лити, -лю, -лиш гл. Своевольничать.  Словник української мови Грінченка