силюета

СИЛУЕТ сов., контур, обрис, зарис; (коротке оповідання) ЛІТ. образок, шкіц, новелетка; сильветка; п! ТІНЬ.

Значення в інших словниках

1. силюета — Обрис, див. контур  Словник чужослів Павло Штепа
2. силюета — силюе́та силует, постать (ст): Незабутня силюета з похиленою головою, в окулярах, з цікавим для карикатури носом і купою книжок під пахвою. Буйна, недбала чуприна і саркастичне: “Цілую руці!”.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
3. силюета — Силюе́та, -ти; -е́ти, -тів (фр. la silhouette)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)