скликати —
I [скликатие] -ичу, -ичеиш; нак. -ич, -ичтеи, док. II [склиекатие] -айу, -айеиш, недок.
Орфоепічний словник української мови
скликати —
I скл`икатидив. скликати. II склик`атиі рідко іскликати, -аю, -аєш, скликувати, -ую, -уєш, недок., скликати, скличу, скличеш, док., перех. 1》 Криком, сигналом і т. ін. збирати разом усіх чи багатьох.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скликати —
СКЛИ́КАТИ див. склика́ти. СКЛИКА́ТИ, і рідко ІСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, СКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЛИ́КАТИ, скли́чу, скли́чеш, док., кого, що. 1. Криком, сигналом і т. ін. збирати разом усіх або багатьох.
Словник української мови у 20 томах
скликати —
ЗАПРО́ШУВАТИ (просити кого-небудь, пропонувати кому-небудь прибути до когось з певною метою), ПРОСИ́ТИ, КЛИ́КАТИ, ЗАЗИВА́ТИ, ЗАКЛИКА́ТИ, ПРИКЛИКА́ТИ, ЗВА́ТИ розм., ЗАПРО́ХУВАТИ розм., ПРИКЛИ́КУВАТИ діал., ПРИСОГЛАША́ТИ заст., ВІТА́ТИ заст.
Словник синонімів української мови
скликати —
СКЛИ́КАТИ див. склика́ти. СКЛИКА́ТИ, і рідко ІСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, СКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЛИ́КАТИ, скли́чу, скли́чеш, док., перех. 1. Криком, сигналом і т. ін. збирати разом усіх або багатьох.
Словник української мови в 11 томах
скликати —
Склика́ти, -ка́ю, -єш сов. в. скликати, -чу, -чеш, гл. Сзывать, созвать. Усе військо своє докупи у громаду скликає. Макс. Дзвін до церкви, скликає, а сам в ній не буває. Ном. № 162.
Словник української мови Грінченка