скликати
СКЛИ́КАТИ див. склика́ти.
СКЛИКА́ТИ, і рідко ІСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, СКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЛИ́КАТИ, скли́чу, скли́чеш, док., перех.
1. Криком, сигналом і т. ін. збирати разом усіх або багатьох.
У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили в усі дзвони.., Превелебную громаду Докупи скликали (Шевч., II, 1963, 158);
[Ольга:] На полі тихо,.. чути, як мушка летить, як перепелиця своїх діток скликає (Кроп., V, 1959, 143);
Жінка скликала кури на вечір, стояла перед хатою й кидала з подолка по жмені посліду (Кобр., Вибр., 1954, 51);
Наталя.. більш-менш настроїла його [піаніно] і тепер у вільні хвилини скликала до нього молодь чарівними звуками (Збан., Сеспель, 1961, 417);
Дзвінок при школі в Майдані гомонів приємним голосом на ціле село, скликував школярів (Ков., Світ.., 1960, 5);
Злість здушила його.. Хотів би стоголосим криком розітнутися, щоб скликати всіх, щоб усіх повернути в колону… (Гончар, II, 1959, 88);
// Кликати, запрошувати прийти, з’явитися куди-небудь з певною метою усіх або багатьох.
Під той час приїздили в Лоєшти якісь пани, скликали людей на Замфірів виноградник, показували їм філоксеру (Коцюб., І, 1955, 214);
По обіді скликали людей на збори, але Катерина не пішла (Кучер, Вогник, 1952, 80);
Ідуть гостей скликати молоді (Стельмах, V, 1963, 296);
Скликував [Семен] людей, приязних до себе, ніби за свідків (Март., Тв., 1954, 106);
Склич до нас тих навісних панів, Що воду із своїх виварюють Рябків (Г.-Арт., Байки.., 1958, 57);
— Ось ходім, я дідів скличу, вони з тобою поговорять (Тют., Вир, 1964, 323).
Склика́ти (скли́кувати, скли́кати) збо́ри (мі́тинг і т. ін.) — збираючи людей в одне місце, проводити збори, мітинг і т. ін.
[Парвус:] А нащо ти склика́в у себе збори, не бувши християнином? (Л. Укр., II, 1951, 442);
[Гайдай:] Прибудемо в Новоросійськ, треба скликати мітинг кораблів (Корн., І, 1955, 47);
Скликали сход оце сьогодні та й постановили: до вечора все знести на місце — худобу там, майно всяке (Головко, II, 1957, 326);
Склика́ти (скли́кувати, скли́кати) толоку́ — одноразово збирати людей (сусідів, родичів і т. ін.) для виконання великої за обсягом роботи (без оплати).
Весною кілька разів скликав [Созоненко] толоку, відбудувався і знову зажив на старому місці (Стельмах, II, 1962, 402).
2. Збирати членів колегіального органу, учасників якої-небудь наради і т. ін. для роботи, діяльності, обговорення певних питань тощо.
Карл І розпустив парламент і не скликав його 11 років (Нова іст., 1956, 8);
— Саме перед війною поїхав я до Києва — у столиці скликали нараду завідуючих птахофермами (Мокр., Сто.., 1961, 121);
Як тільки вони вийшли, Оксен.. сказав, що сьогодні хоче скликати правління (Тют., Вир, 1964, 109).
3. заст. Заклика́ти (у 2 знач.).
Мало ще топтали людей кіньми, не доволі пролили крові, — треба було ще нацькувати темний народ на інтелігенцію. Їй мимохіть пригадались брудні, безглуздо складені, брутальні відозви.. Скликали бити та різати всіх ворогів уряду (Коцюб., II, 1955, 164).
Словник української мови (СУМ-11)