скликати
СКЛИ́КАТИ див. склика́ти.
СКЛИКА́ТИ, і рідко ІСКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, СКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., СКЛИ́КАТИ, скли́чу, скли́чеш, док., кого, що.
1. Криком, сигналом і т. ін. збирати разом усіх або багатьох.
У славному-преславному Місті в Чигирині Задзвонили в усі дзвони.., Превелебную громаду Докупи скликали (Т. Шевченко);
[Ольга:] На полі тихо, .. чути, як мушка летить, як перепелиця своїх діток скликає (М. Кропивницький);
Жінка скликала кури на вечір, стояла перед хатою й кидала з подолка по жмені посліду (Н. Кобринська);
Наталя .. більш-менш настроїла його [піаніно] і тепер у вільні хвилини скликала до нього молодь чарівними звуками (Ю. Збанацький);
Дзвінок при школі в Майдані гомонів приємним голосом на ціле село, скликував школярів (С. Ковалів);
Злість здушила його .. Хотів би стоголосим криком розітнутися, щоб скликати всіх, щоб усіх повернути в колону... (О. Гончар);
// Кликати, запрошувати прийти, з'явитися куди-небудь з певною метою усіх або багатьох.
Під той час приїздили в Лоєшти якісь пани, скликали людей на Замфірів виноградник, показували їм філоксеру (М. Коцюбинський);
По обіді скликали людей на збори, але Катерина не пішла (В. Кучер);
Ідуть гостей скликати молоді (М. Стельмах);
Скликував [Семен] людей, приязних до себе, ніби за свідків (Л. Мартович);
Склич до нас тих навісних панів, Що воду із своїх виварюють Рябків (П. Гулак-Артемовський);
– Ось ходім, я дідів скличу, вони з тобою поговорять (Григорій Тютюнник).
2. Збирати членів колегіального органу, учасників якої-небудь наради і т. ін. для роботи, діяльності, обговорення певних питань тощо.
Карл І розпустив парламент і не скликав його 11 років (з навч. літ.);
– Саме перед війною поїхав я до Києва – у столиці скликали нараду завідуючих птахофермами (Ю. Мокрієв);
Як тільки вони вийшли, Оксен .. сказав, що сьогодні хоче скликати правління (Григорій Тютюнник).
3. заст. Закликати (у 2 знач.).
Мало ще топтали людей кіньми, не доволі пролили крові, – треба було ще нацькувати темний народ на інтелігенцію. Їй мимохіть пригадались брудні, безглуздо складені, брутальні відозви .. Скликали бити та різати всіх ворогів уряду (М. Коцюбинський).
(1) Склика́ти (скли́кувати) / скли́кати засі́дання (збо́ри, конфере́нцію і т. ін.) – збираючи людей в одне місце, проводити збори, мітинг і т. ін.
[Парвус:] А нащо ти склика́в у себе збори, не бувши християнином? (Леся Українка);
[Гайдай:] Прибудемо в Новоросійськ, треба скликати мітинг кораблів (О. Корнійчук);
Скликали сход оце сьогодні та й постановили: до вечора все знести на місце – худобу там, майно всяке (А. Головко);
(2) Склика́ти (скли́кувати) / скли́кати толоку́ – одноразово збирати людей (сусідів, родичів і т. ін.) для виконання великої за обсягом роботи (без оплати).
Весною кілька разів скликав [Созоненко] толоку, відбудувався і знову зажив на старому місці (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)