скрипучий —
скрипу́чий прикметник
Орфографічний словник української мови
скрипучий —
див. шумливий
Словник синонімів Вусика
скрипучий —
-а, -е. 1》 Який скрипить, утворює скрип (див. скрип I). 2》 Різкий, неприємний, схожий на скрип (див. скрип I). 3》 перен., розм. Великий за силою вияву; дуже сильний (про мороз).
Великий тлумачний словник сучасної мови
скрипучий —
див. скрипливий
Словник чужослів Павло Штепа
скрипучий —
СКРИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який скрипить, утворює скрип (див. скрип¹). Скрипуче колесо довше ходить (прислів'я); Скрипучі сани широко розкочуються на повороті (З. Тулуб); Вартовий глянув на його документ з печаткою Генштабу і пропустив у скрипучу хвіртку (С.
Словник української мови у 20 томах
скрипучий —
ЛЮ́ТИЙ (про мороз, спеку, вітер і т. ін. — надзвичайно сильний), СТРАШНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ, НЕСАМОВИ́ТИЙ, НЕЩА́ДНИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ, ШАЛЕ́НИЙ, ЗЛИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, НЕСТЯ́МНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм.
Словник синонімів української мови
скрипучий —
СКРИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який скрипить, утворює скрип ( див. скрип¹). Скрипуче колесо довше ходить (Укр.. присл.., 1955, 146); Скрипучі сани широко розкочуються на повороті (Тулуб, Людолови, II, 1957, 124)...
Словник української мови в 11 томах
скрипучий —
Скрипучий, -а, -е = скрипливий. Скрипуче колесо довше ходить. Ном. № 8156.
Словник української мови Грінченка