смерч —
смерч іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
смерч —
див. вихор; вітер
Словник синонімів Вусика
смерч —
-у, ч. Великої руйнівної сили повітряний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді стовпа або хобота, захоплюючи пісок, воду і т. ін. || Те, що нагадує такий вихор.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смерч —
див. ураган, буря, пурга, тайфун, метіль
Словник чужослів Павло Штепа
смерч —
СМЕРЧ, у, ч. Атмосферний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді стовпа або хобота, захоплюючи пісок, воду і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
смерч —
СМЕРЧ, у, ч. Великої руйнівної сили повітряний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді стовпа або хобота, захоплюючи пісок, воду і т. ін. Вітер смерчі білі, страшні Із води зриває (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах