смерч
СМЕРЧ, у, ч.
Атмосферний вихор, який виникає в грозовій хмарі і потім поширюється згори донизу у вигляді стовпа або хобота, захоплюючи пісок, воду і т. ін.
Вітер смерчі білі, страшні Із води зриває (Леся Українка);
Смерчі й урагани досить часто піднімають у повітря масу води і разом з нею раків, косяки оселедців, які й викидають де-небудь далеко на континенті (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Катастрофа походу Вишневецького блискавично наближалася, як смерч (Іван Ле);
// чого або яким. Стовп чогось, який піднімає рух повітря великої сили.
Водяні смерчі;
Піщані смерчі;
Артилерійський смерч;
* У порівн. В повітрі тонко засвистіло. Могутній стовп вогню смерчем здійнявся в небо (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)