спрацьовувати

Давати <�справляти> ефект, мати успіх, діяти <н. спрацьовує принцип = діє принцип>; (- явище) мати місце; док. СПРАЦЮВАТИ, Т. запрацювати, стати працювати, піти в рух; (- ідею) стати рушієм <�рушійною силою>.

Значення в інших словниках

1. спрацьовувати — спрацьо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спрацьовувати — -ую, -уєш, недок., спрацювати, -юю, -юєш, док. 1》 неперех. Виконувати потрібну дію, робити потрібний рух і т. ін. 2》 перех. Дуже ослаблювати, знесилювати тривалою або тяжкою працею. || Переймати втомою (руки, ноги і т. ін.). || Тяжко працюючи, втрачати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спрацьовувати — СПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. Виконувати потрібну дію, робити потрібний рух і т. ін. У відповідь на .. сигнал [радіолокаційної служби] спрацьовує кібернетичний пристрій, і [підводний] човен атакує корабель (з наук.  Словник української мови у 20 томах
4. спрацьовувати — СПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. неперех. Виконувати потрібну дію, робити потрібний рух і т. ін. У відповідь на..  Словник української мови в 11 томах