спрацьовувати

СПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

1. неперех. Виконувати потрібну дію, робити потрібний рух і т. ін.

У відповідь на.. сигнал [радіолокаційної служби] спрацьовує кібернетичний пристрій, і [підводний] човен атакує корабель (Фізіол. ж., 4, 1960, 455);

Якщо світла для зйомки бракує, затвор [фотоапарата] при натисканні не спрацьовує (Знання.., 11, 1967, 21);

Встановлена на новому «Запорожці» й роздільна система гальм. Коли відмовив гальмовий привід до одного з коліс, спрацьовують інші (Роб. газ., 14.ХІІ 1974, 2).

2. перех. Дуже ослаблювати, знесилювати тривалою або важкою працею;

// Переймати утомою (руки, ноги і т. ін.);

// Важко працюючи, втрачати.

Спрацьовувати силу.

3. перех., спец. Доводити до непридатності тривалою роботою.

Значення в інших словниках

1. спрацьовувати — спрацьо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спрацьовувати — Давати <�справляти> ефект, мати успіх, діяти <н. спрацьовує принцип = діє принцип>; (- явище) мати місце; док. СПРАЦЮВАТИ, Т. запрацювати, стати працювати, піти в рух; (- ідею) стати рушієм <�рушійною силою>.  Словник синонімів Караванського
3. спрацьовувати — -ую, -уєш, недок., спрацювати, -юю, -юєш, док. 1》 неперех. Виконувати потрібну дію, робити потрібний рух і т. ін. 2》 перех. Дуже ослаблювати, знесилювати тривалою або тяжкою працею. || Переймати втомою (руки, ноги і т. ін.). || Тяжко працюючи, втрачати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спрацьовувати — СПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. Виконувати потрібну дію, робити потрібний рух і т. ін. У відповідь на .. сигнал [радіолокаційної служби] спрацьовує кібернетичний пристрій, і [підводний] човен атакує корабель (з наук.  Словник української мови у 20 томах