спрацьовувати

СПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

1. Виконувати потрібну дію, робити потрібний рух і т. ін.

У відповідь на .. сигнал [радіолокаційної служби] спрацьовує кібернетичний пристрій, і [підводний] човен атакує корабель (з наук.-попул. літ.);

Якщо світла для зйомки бракує, затвор [фотоапарата] при натисканні не спрацьовує (з наук.-попул. літ.);

Встановлена на новому “Запорожці” й роздільна система гальм. Коли відмовив гальмовий привід до одного з коліс, спрацьовують інші (з газ.);

Старі підходи не спрацьовують;

Закон не спрацьовує.

2. кого, що. Дуже ослаблювати, знесилювати тривалою або важкою працею;

// Переймати утомою (руки, ноги і т. ін.).;

// Важко працюючи, втрачати.

Спрацьовувати силу.

3. що, спец. Доводити до непридатності тривалою роботою.

Значення в інших словниках

1. спрацьовувати — спрацьо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. спрацьовувати — Давати <�справляти> ефект, мати успіх, діяти <н. спрацьовує принцип = діє принцип>; (- явище) мати місце; док. СПРАЦЮВАТИ, Т. запрацювати, стати працювати, піти в рух; (- ідею) стати рушієм <�рушійною силою>.  Словник синонімів Караванського
3. спрацьовувати — -ую, -уєш, недок., спрацювати, -юю, -юєш, док. 1》 неперех. Виконувати потрібну дію, робити потрібний рух і т. ін. 2》 перех. Дуже ослаблювати, знесилювати тривалою або тяжкою працею. || Переймати втомою (руки, ноги і т. ін.). || Тяжко працюючи, втрачати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. спрацьовувати — СПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док. 1. неперех. Виконувати потрібну дію, робити потрібний рух і т. ін. У відповідь на..  Словник української мови в 11 томах