становий —
ста́нови́й 1 прикметник суспільно-груповий ста́новий 2 прикметник у граматиці станови́й 1 прикметник вiд: стан — частина повіту в царській Росії станови́й 2 іменник чоловічого роду, істота пристав у царській Росії іст.
Орфографічний словник української мови
становий —
[становий] м. (на) -вому/-ноув'ім, мн. -ноув'і
Орфоепічний словник української мови
становий —
СТАНОВИ́Й¹, а́, е́, заст. 1. Стос. до стану (див. стан² 3); пов'язаний з управлінням станом. Станове управління. 2. у знач. ім. станови́й, во́го, ч. Те саме, що Станови́й при́став (див. при́став).
Словник української мови у 20 томах
становий —
I станов`ий-а, -е, заст. 0. ст`ановий-а, -е, лінгв. Стос. до стану (див. стан III 5)). Станові відношення в дієслові. II ст`анов`ийстанова, станове. 0. станов`ий-а, -е. Головний, основний. Станова жила заст. — те саме, що спинний мозок (див. спинний).
Великий тлумачний словник сучасної мови
становий —
ГОЛОВНИ́Й (який має найбільше значення), НАЙГОЛОВНІ́ШИЙ підсил., НАЙВАЖЛИВІ́ШИЙ підсил., ОСНОВНИ́Й, ЧІ́ЛЬНИЙ, ПРОВІДНИ́Й, ПЕ́РШИЙ, НАЙПЕ́РШИЙ підсил., ЩОНАЙПЕ́РШИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
становий —
СТА́НОВИЙ, а, е, лінгв. Стос. до стану ( див. стан³ 5). Станові відношення в дієслові. СТА́НОВИ́Й, ста́нова́, ста́нове́. 1. Стос. до стану ( див. стан³ 6); // Зумовлений приналежністю до якого-небудь стану.
Словник української мови в 11 томах
становий —
Становий, -вого м. Становой приставь. Вони були становими в одному стані. Грин. ІІ. 332.
Словник української мови Грінченка