Старі часи <�епоха>, <�сива> ДАВНИНА, предковіччина, дідівщина.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
старовина —
старовина́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
старовина —
див. давнина; минуле
Словник синонімів Вусика
старовина —
СТАРОВИ́НА, и, ж., збірн. 1. Те, що вже віджило, застаріло. [Одарка:] Скільки вас не просю [прошу], скільки не благаю, щоб навчили мене старосвітських пісень, а ви все не хочете. [Зачепиха:] І нащо тобі та старовина?...
Словник української мови у 20 томах
старовина —
I старовин`а-и, ж. 1》 Колишні, давно минулі часи; давня епоха. Сива старовина — дуже давні часи, роки. У старовину — колись, дуже давно. 2》 Те, що було колись, дуже давно. || Те, що створене, зроблене дуже давно, у давні часи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
старовина —
ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯ поет., ДІДІ́ВЩИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; СИВИНА́ поет., СИВИЗНА́ поет. (перев. із сл.
Словник синонімів української мови
старовина —
Старовина́, -ни́, -ні́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
старовина —
СТАРОВИ́НА, и, ж., збірн. 1. Те, що вже віджило, застаріло. [Одарка:] Скільки вас не просю [прошу], скільки не благаю, щоб навчили мене старосвітських пісень, а ви все не хочете. [Зачепиха:] І нащо тобі та старовина?...
Словник української мови в 11 томах
старовина —
Старовина, -ни ж. 1) Старина. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Ном. № 680. 2) старовина. Старая матерія, старый матеріалъ, употребленный для новой одежды. Та хиба сей кожух з нового? То з старовини, з тих старих смушків. Екатер. у. 3) Шерсть старыхъ овецъ. Вх. Зн. 66. см. стариця 3.
Словник української мови Грінченка