старовина

Значення в інших словниках

1. старовина — старовина́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. старовина — див. давнина; минуле Словник синонімів Вусика
3. старовина — СТАРОВИ́НА, и, ж., збірн. 1. Те, що вже віджило, застаріло. [Одарка:] Скільки вас не просю [прошу], скільки не благаю, щоб навчили мене старосвітських пісень, а ви все не хочете. [Зачепиха:] І нащо тобі та старовина?... Словник української мови у 20 томах
4. старовина — I старовин`а-и, ж. 1》 Колишні, давно минулі часи; давня епоха. Сива старовина — дуже давні часи, роки. У старовину — колись, дуже давно. 2》 Те, що було колись, дуже давно. || Те, що створене, зроблене дуже давно, у давні часи. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. старовина — ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯ поет., ДІДІ́ВЩИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; СИВИНА́ поет., СИВИЗНА́ поет. (перев. із сл. Словник синонімів української мови
6. старовина — Старовина́, -ни́, -ні́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. старовина — СТАРОВИ́НА, и, ж., збірн. 1. Те, що вже віджило, застаріло. [Одарка:] Скільки вас не просю [прошу], скільки не благаю, щоб навчили мене старосвітських пісень, а ви все не хочете. [Зачепиха:] І нащо тобі та старовина?... Словник української мови в 11 томах
8. старовина — Старовина, -ни ж. 1) Старина. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Ном. № 680. 2) старовина. Старая матерія, старый матеріалъ, употребленный для новой одежды. Та хиба сей кожух з нового? То з старовини, з тих старих смушків. Екатер. у. 3) Шерсть старыхъ овецъ. Вх. Зн. 66. см. стариця 3. Словник української мови Грінченка