старовина
I старовин`а-и, ж.
1》 Колишні, давно минулі часи; давня епоха.
Сива старовина — дуже давні часи, роки.
У старовину — колись, дуже давно.
2》 Те, що було колись, дуже давно.
|| Те, що створене, зроблене дуже давно, у давні часи.
Держатися (триматися) старовини — дотримуватися тих звичаїв, порядків, які були у давні часи.
II старов`ина-и, ж., збірн.
1》 Те, що вже віджило, застаріло.
2》 діал. Старі предмети, що довго десь лежали.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старовина — старовина́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- старовина — Старі часи <�епоха>, <�сива> ДАВНИНА, предковіччина, дідівщина. Словник синонімів Караванського
- старовина — див. давнина; минуле Словник синонімів Вусика
- старовина — СТАРОВИ́НА, и, ж., збірн. 1. Те, що вже віджило, застаріло. [Одарка:] Скільки вас не просю [прошу], скільки не благаю, щоб навчили мене старосвітських пісень, а ви все не хочете. [Зачепиха:] І нащо тобі та старовина?... Словник української мови у 20 томах
- старовина — ДАВНИНА́ (давноминулі часи), СТАРОВИНА́, ДАВНОМИНУ́ЛЕ, ДА́ВНЄ, СТАРОЖИ́ТНІСТЬ, ДА́ВНІСТЬ, СТАРОДЕ́ННЯ поет., ДІДІ́ВЩИНА заст., СТАРОСВІ́ТЩИНА заст.; СИВИНА́ поет., СИВИЗНА́ поет. (перев. із сл. Словник синонімів української мови
- старовина — Старовина́, -ни́, -ні́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- старовина — СТАРОВИ́НА, и, ж., збірн. 1. Те, що вже віджило, застаріло. [Одарка:] Скільки вас не просю [прошу], скільки не благаю, щоб навчили мене старосвітських пісень, а ви все не хочете. [Зачепиха:] І нащо тобі та старовина?... Словник української мови в 11 томах
- старовина — Старовина, -ни ж. 1) Старина. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Ном. № 680. 2) старовина. Старая матерія, старый матеріалъ, употребленный для новой одежды. Та хиба сей кожух з нового? То з старовини, з тих старих смушків. Екатер. у. 3) Шерсть старыхъ овецъ. Вх. Зн. 66. см. стариця 3. Словник української мови Грінченка