стояти
(над ким) стирчати, СТОВБИЧИТИ, (- смерть) загрожувати кому, (навколішках) клячати; (- віз) не рухатися; (- дим) не розвіюватися; (у книзі) писатися; (- шахту) не працювати; (на брехні) триматися, ґрунтуватися; (з ким) ЖМ. розмовляти; (на квартирі) мешкати; (постоєм) розташовуватися, дк. окошитися; (на своєму) обстоювати що, дотримуватися чого; (на смерть) битися; (- крик) лунати, розлягатися; (- погоду) держатися, тривати; (в голові) не виходити з; (поки світ світом) існувати, не пропадати; (на першім місці) бути, займати що; (поза законом) перебувати; (перед судом) відповідати; ЖМ. (з ч. не i>за чим</i) не шкодувати чого; (на кому) числитися за ким, ІД. (на варті) ВАРТУВАТИ, (на голову вище від) перевершувати кого, (на чолі) очолювати; П. не розвиватися, не прогресувати; п-к СТОЯЧИЙ, що стоїть, змушений <�звиклий, здатний, готовий> стояти, фр. поставлений, нерухомий, непорушний, застиглий, (- хвилю) сторчовий.
Практичний словник синонімів української мови