суміжний —
сумі́жний прикметник
Орфографічний словник української мови
суміжний —
[сум’іжнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
суміжний —
СУМІ́ЖНИЙ, а, е. Який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось. На суміжному полі стирчало [жито] догори, рідке та мізерне (М. Коцюбинський); Чути музику й застольні пісні з суміжної зали, де бенкетує Воєвода з гостями (І.
Словник української мови у 20 томах
суміжний —
-а, -е. Який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось. || Розташований поруч; сусідній. || перен. Нерозривно пов'язаний з чим-небудь, близький до чогось. Суміжні виробництва. Суміжні кімнати — кімнати, які мають спільну стіну. Суміжні кути мат.
Великий тлумачний словник сучасної мови
суміжний —
СУМІ́ЖНИЙ (розташований поряд з чим-небудь), ПРИЛЕ́ГЛИЙ, СУСІ́ДНІЙ, ПОМІ́ЖНИЙ діал. По кількох хвилинах він вийшов у суміжну кімнату (О.
Словник синонімів української мови
суміжний —
Сумі́жний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
суміжний —
СУМІ́ЖНИЙ, а, е. Який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось. На суміжному полі стирчало [жито] догори, рідке та мізерне (Коцюб., І, 1955, 119); Чути музику й застольні пісні з суміжної зали, де бенкетує Воєвода з гостями (Коч.
Словник української мови в 11 томах