суміжний
СУМІ́ЖНИЙ, а, е.
Який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось.
На суміжному полі стирчало [жито] догори, рідке та мізерне (М. Коцюбинський);
Чути музику й застольні пісні з суміжної зали, де бенкетує Воєвода з гостями (І. Кочерга);
Він відчинив двері в суміжну з кабінетом кімнату (А. Головко);
В суміжному саду, за кущами, .. стояв отець Христофор (О. Довженко);
// Розташований поруч; сусідній.
Хтось побіг в суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (З. Тулуб);
// перен. Нерозривно зв'язаний з чим-небудь, близький до чогось.
Чимало трактористів оволоділи суміжними спеціальностями – стали водіями... (з газ.);
– Чи ми такі вже ніжні, що не під силу, скажем, нам професії суміжні? (П. Дорошко);
Суміжні виробництва.
Словник української мови (СУМ-20)