суміжний

сумі́жний

-а, -е.

Який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось.

|| Розташований поруч; сусідній.

|| перен. Нерозривно пов'язаний з чим-небудь, близький до чогось. Суміжні виробництва.

Суміжні кімнати — кімнати, які мають спільну стіну.

Суміжні кути мат. — два кути, в яких одна сторона спільна, а дві інші є продовженням одна одної.

Значення в інших словниках

1. суміжний — (розташований поряд) прилеглий, сусідній.  Словник синонімів Полюги
2. суміжний — сумі́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. суміжний — Сусідній, прилеглий, примежний, поміжний; (фах) споріднений, близький.  Словник синонімів Караванського
4. суміжний — [сум’іжнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. суміжний — СУМІ́ЖНИЙ, а, е. Який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось. На суміжному полі стирчало [жито] догори, рідке та мізерне (М. Коцюбинський); Чути музику й застольні пісні з суміжної зали, де бенкетує Воєвода з гостями (І.  Словник української мови у 20 томах
6. суміжний — СУМІ́ЖНИЙ (розташований поряд з чим-небудь), ПРИЛЕ́ГЛИЙ, СУСІ́ДНІЙ, ПОМІ́ЖНИЙ діал. По кількох хвилинах він вийшов у суміжну кімнату (О.  Словник синонімів української мови
7. суміжний — Сумі́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. суміжний — СУМІ́ЖНИЙ, а, е. Який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось. На суміжному полі стирчало [жито] догори, рідке та мізерне (Коцюб., І, 1955, 119); Чути музику й застольні пісні з суміжної зали, де бенкетує Воєвода з гостями (Коч.  Словник української мови в 11 томах