суміжник

сумі́жник

-а, ч.

1》 Підприємство, виробнича діяльність якого пов'язана з іншим підприємством.

2》 Спеціаліст, який працює в суміжній галузі виробництва.

Значення в інших словниках

1. суміжник — сумі́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. суміжник — СУМІ́ЖНИК, а, ч. Підприємство, виробнича діяльність якого пов'язана з іншим. Коло питань, пов'язаних із постачанням, стосунків мiж суміжниками, оперативні моменти, що виникають сотнями, та й сам характер цього виробництва штовхали до якихось комерційних взаємин (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
3. суміжник — СУМІ́ЖНИК, а, ч. Підприємство, виробнича діяльність якого пов’язана з іншим. Колективи Глухівського бавовняного комбінату, «Трехгорной мануфактуры» і Рубіжанського хімічного комбінату уклали договори про творчу співдружність суміжників (Рад. Укр., 10.II 1972, 1).  Словник української мови в 11 томах