східці —
схі́дці множинний іменник
Орфографічний словник української мови
східці —
[сх’ідз'ц'і] -ц'іў
Орфоепічний словник української мови
східці —
СХІ́ДЦІ, ів, мн. (одн. схі́дець, дця, ч.). 1. Горизонтальні виступи, перекладини, на які ступають, піднімаючись куди-небудь або спускаючись звідкись. Посідали [Женя і Ярошенко] на трухлявому східці на сходах (С. Васильченко); З тої ж ночі почались допити.
Словник української мови у 20 томах
східці —
-ів, мн. (одн. східець, -дця, ч.). 1》 Горизонтальні виступи, поперечини, на які ступають, піднімаючись куди-небудь або спускаючись звідкись. 2》 тільки мн. Те саме, що сходи II 1). 3》 перен., рідко. Те саме, що щабель.
Великий тлумачний словник сучасної мови
східці —
II. СХО́ДИ мн. (споруда, пристосування з горизонтальних виступів або щаблів, на які ступають, піднімаючись куди-небудь угору або спускаючись звідкись униз), СХО́ДКИ діал.; СХІ́ДЦІ (сходи взагалі або підніжка для входу в вагон і т. ін.).
Словник синонімів української мови
східці —
Схі́дці, -дців, -дцям
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
східці —
СХІ́ДЦІ, ів, мн. (одн. схі́дець, дця, ч.). 1. Горизонтальні виступи, перекладини, на які ступають, піднімаючись куди-небудь або спускаючись звідкись. Посідали [Женя і Ярошенко] на трухлявому східці на сходах (Вас., Вибр.
Словник української мови в 11 томах