сцена

(споруда) КІН, естрада, поміст, підмостя, підмостки, П. театральне мистецтво, акторська діяльність, (у п'єсі) епізод, (у фільмі) кадр, (сімейна) сварка, гостра розмова, (історична) арена, п! ТЕАТР

Значення в інших словниках

1. сцена — сце́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. сцена — див. поміст  Словник синонімів Вусика
3. сцена — Кін, див. естрада  Словник чужослів Павло Штепа
4. сцена — (лат. scaena — площина) — 1. Місце для театральної вистави.2. Частина вистави, об’єднана певною сюжетною думкою та складом дійових осіб.  Словник-довідник музичних термінів
5. сцена — СЦЕ́НА, и, ж. 1. Спеціальний майданчик, підвищена над підлогою, землею, на якому відбуваються концерти, вистави і т. ін.; театральні підмостки, кін. На сцені – Настя в селянському вбранні – співає під акомпанемент соло (С.  Словник української мови у 20 томах
6. сцена — -и, ж. 1》 Спеціальна площадка, підвищена над підлогою, землею, на якій відбуваються концерти, вистави і т. ін.; театральні підмостки, кін. || Театр, театральне мистецтво, театральна діяльність. Грати на сцені — брати участь у виставах, бути актором.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. сцена — сце́на (лат. scaena, з грец. σκηνή) 1. Майданчик у театрі, де відбуваються вистави. 2. Окрема частина дії, акту п’єси, драматичної чи музичної вистави. 3. В широкому розумінні – те саме, що й театр. 4. Переносно – пригода, епізод.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. сцена — Частина театру, місце гри акторів; складається з простору, видимого для глядачів (місце акторської гри) та невидимого, де знаходяться розміщені пристрої; протягом століть неодноразово змінювалася разом із будівлею театру, що відповідало змінам у драматургії та суспільних функціях театру.  Універсальний словник-енциклопедія
9. сцена — зійти́ зі сце́ни (з аре́ни). Припинити якусь діяльність, перестати чимсь займатись. — Коли так, то нам зосталося тільки зійти з сцени,— сказав Фесенко і з тими словами театрально оступився й сів на лавці трохи оддалік од панів (І.  Фразеологічний словник української мови
10. сцена — СКАНДА́Л (груба сварка з криком, шумом, що набуває розголосу), БУ́ЧА підсил. розм., ТАРАРА́М підсил. розм.; СЦЕ́НА (гостра, різка, неприємна розмова).  Словник синонімів української мови
11. сцена — Сце́на, -ни, -ні; сце́ни, сцен  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. сцена — СЦЕ́НА, и, ж. 1. Спеціальна площадка, підвищена над підлогою, землею, на якій відбуваються концерти, вистави і т. ін.; театральні підмостки, кін. На сцені — Настя в селянському вбранні — співає під акомпанемент соло (Вас.  Словник української мови в 11 томах
13. сцена — (лат. < грец. — шатро) Спеціальний майданчик для показу видовищ, театрального представлення. У середньовічній Європі поділявся на три яруси, які символізували відповідно небо, землю і підземне пекло.  Архітектура і монументальне мистецтво