торопіти

Розгублюватися, бентежитися соромитися, НІЯКОВІТИ; п! ЛЯКАТИСЯ; дк. СТОРОПІТИ, проковтнути язик, не знати на яку ступити.

Значення в інших словниках

1. торопіти — торопі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. торопіти — ТОРОПІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Відчувати незручність, зніяковіння, побоювання від непевності; розгублюватися, бентежитися, соромитися, ніяковіти. А Трохим що – він .. уперше .. у губернії, .. так він і торопіє, і не зна, як за що узятися (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. торопіти — -ію, -ієш, недок. Відчувати незручність, зніяковіння, побоювання від непевності; розгублюватися, бентежитися, соромитися, ніяковіти. || Боятися, відчувати страх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. торопіти — РОЗГУБИ́ТИСЯ (втратити спокій, рівновагу, рішучість від хвилювання, страху, сорому тощо), СПАНТЕЛИ́ЧИТИСЯ розм., СТЕРЯ́ТИСЯ розм., ЗВО́МПИТИ діал.; ОТОРОПІ́ТИ розм., СТОРОПІ́ТИ розм., ОТЕТЕРІ́ТИ розм., СТОРОПИ́ТИСЯ діал., СТЕТЕРІ́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. торопіти — ТОРОПІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Відчувати незручність, зніяковіння, побоювання від непевності; розгублюватися, бентежитися, соромитися, ніяковіти. А Трохим що — він.. уперше.. у губернії,.. так він і торопіє, і не зна, як за що узятися (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах