див. ТОВКМАЧИТИ; ЗН. базікати, патякати, варнякати.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
торочити —
Рвати [I]
Словник з творів Івана Франка
торочити —
торо́чити дієслово недоконаного виду верзти торочи́ти дієслово недоконаного виду обрублювати, обв'язувати
Орфографічний словник української мови
торочити —
I [торочиетие] -чу, -чиеш; нак. -оч, -очтеи (верзти) II [торочитие] -роучу, -очиеш; нак. -очи, -роуч'іт' (обрублювати, обв'язувати)
Орфоепічний словник української мови
торочити —
ТОРОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, недок., що. 1. Висмикувати, витягати нитки з країв тканини, роблячи торочки. В сусідоньки я була, Рушнички торочила (з народної пісні); – Ну, чого розсілася?.. Збирай зо стола та поможи Ярині рушники торочити (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
торочити —
I тороч`ити-очу, -очиш, недок., перех. 1》 Висмикувати, витягати нитки з країв тканини, роблячи торочки. 2》 Обшивати облямівкою краї одягу, портьєр і т. ін. для оздоби; оторочувати. II тор`очити-чу, -чиш, недок., перех., розм. 1》 також без додатка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
торочити —
ТОРО́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм. 1. також без додатка. Говорити одне й те саме, повторювати щось кілька або багато разів. — Він усім це саме торочить, а ти його, Романе, не дуже слухай та свій розум май, — обізвався один староста (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
торочити —
Торочити, -чу, -чиш гл. Обшивать бахромой. В сусідоньки я була, рушнички торочила. Грин. III. 197. --------------- Торочити, -чу, -чиш гл. Говорить одно и то-же, твердить, говорить вздоръ. Я тобі сто разів торочила. Г. Барв. 506. Дурний дурне й торочить. Ном. № 6165.
Словник української мови Грінченка