тратити

Витрачати, розтрачувати, робити витрати, (сили) втрачати, губити, (марно) марнувати, дармувати, переводити, МАРНОТРАТИТИ, (сльози) лити, проливати

Значення в інших словниках

1. тратити — (проводити марно час, переводити гроші) витрачати, марнувати, гайнувати, (марно) переводити, тринькати, марнотратити.  Словник синонімів Полюги
2. тратити — тра́тити дієслово недоконаного виду витрачати, розтрачувати — гроші, переважно даремно; втрачати  Орфографічний словник української мови
3. тратити — див. марнотратити  Словник синонімів Вусика
4. тратити — Витрачувати, витратити, повитрачувати, страчувати, стратити, пострачувати, розтрачувати, розтратити, порозтрачувати, утрачувати, утратити, повтрачувати, тринькати, потринькати, розтринькати, порозтринькувати, див. теряти  Словник чужослів Павло Штепа
5. тратити — ТРА́ТИТИ, тра́чу, тра́тиш, недок., що. 1. перев. зі сл. марно, даремно. Витрачати, розтрачувати (гроші). – Не годиться сих грошей марно тратити.  Словник української мови у 20 томах
6. тратити — Трать ходу до поганого роду. Не май справи з поганими родичами.  Приповідки або українсько-народня філософія
7. тратити — трачу, тратиш, недок., перех. 1》 перев. зі сл. марно, даремно. Витрачати, розтрачувати (гроші). || Використовувати, вживати (перев. марно) що-небудь для чогось, на щось. 2》 Втрачати кого-, що-небудь, позбуватися когось або чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. тратити — витрача́ти (тра́тити) по́рох. Докладати значних зусиль для здійснення, досягнення чого-небудь (перев. марно, без сподіваних наслідків). Лінія знову замовкла. Маковейчик ще деякий час надсадно кричав у трубку, лаючи свого напарника..  Фразеологічний словник української мови
9. тратити — ВИКОРИСТО́ВУВАТИ (брати що-небудь із користю, для власних вигод), КОРИ́СТУВА́ТИСЯ чим, з чого, ВЖИВА́ТИ (УЖИВА́ТИ) чого, ЗАСТОСО́ВУВАТИ, ПОСЛУГО́ВУВАТИСЯ чим, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, СПОЖИВА́ТИ рідше, ПОСЛУГУВА́ТИСЯ чим, рідше...  Словник синонімів української мови
10. тратити — Тра́тити, тра́чу; -тиш, -тять; трать, тра́тьмо, тра́тьте; тра́тячи  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. тратити — ТРА́ТИТИ, тра́чу, тра́тиш, недок., перех. 1. перев. із сл. марно, даремно. Витрачати, розтрачувати (гроші). — Не годиться сих грошей марно тратити. Тяжко він їх заробляв (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах
12. тратити — Тра́тити, -чу, -тиш гл. 1) Расходовать, проживать, тратить. Сам бачу, що худобу трачу. Шейк. Що тобі у руки не дай, усе тратиш. Канев. у. 2) Терять, губить. А я плачу, літа свої марно трачу. Чуб. V. 1. Служба вільность тратить. Ном.  Словник української мови Грінченка