тратити
ТРА́ТИТИ, тра́чу, тра́тиш, недок., що.
1. перев. зі сл. марно, даремно. Витрачати, розтрачувати (гроші).
– Не годиться сих грошей марно тратити. Тяжко він їх заробляв (Ганна Барвінок);
І він почув, якась завина [вина] ухопила його за серце від тих згадок, якась пекуча згага запекла. Йому шкода стало грошей, що він тратить оце (Панас Мирний);
[Андрій:] Я думаю, що коли людина тратить гроші, щоб дивитись на те, чого не тямить і тямити не може, то се марний перевод грошей (Леся Українка);
// Використовувати, вживати (перев. марно) що-небудь для чогось, на щось.
Не трать, куме, сили, спускайся на дно! (прислів'я);
Я пишу поволі, трачу багато часу (М. Коцюбинський);
Легше б згинути враз було в борбі [боротьбі], Аніж тратити день за днем в журбі... (П. Грабовський);
– Не для того ми за тим деревом їздили за тридев'ять земель, щоб тратить та марнувати його по-дурному (Григорій Тютюнник).
2. Втрачати кого-, що-небудь, позбуватися когось або чогось.
Вона [удова] усе старіла, слабіла, все більш тратила міць і прудкість (Марко Вовчок);
Я так би хотіла Вас ще зовсім здоровим побачити, що не трачу сії надії (Леся Українка);
Біда, хто тратить сон і апетит, Кому життя немов бурлацькі лями, На кого скрізь чигають вовчі ями І жалить сумніву дрібний москіт (М. Зеров);
// Марно проводити (час, життя тощо).
“Там десь милий чорнобривий По полю гуляє, А я плачу, літа трачу, Його виглядаю ..” (Т. Шевченко);
Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу, Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу (І. Котляревський);
// Ронити, лити, проливати (сльози).
А я, юродивий, на твоїх руїнах Марно сльози трачу (Т. Шевченко);
– Не плач, нене: дурно сльози тратиш, – сказав батько Пугач (П. Куліш).
Втрача́ти (тра́тити) / утра́тити (стра́тити) [оста́нню] наді́ю див. утрача́ти;
(1) Тра́тити (втрача́ти і т. ін.) / втра́тити і т. ін. терпели́вість (терпли́вість) – не маючи більше змоги терпіти, витримувати що-небудь, виходити зі стану спокою, рівноваги; роздратовуватися.
[Орест(тратить терпеливість):] А се уже против чого? Чи не собі самому ви читаєте мораль, вам воно якраз такі афоризми тепер потрібні! (Леся Українка);
Юрко втратив терпеливість, і часто-густо доходило до плачів (П. Козланюк).
◇ Витрача́ти (тра́тити) по́рох див. витрача́ти;
Втрача́ти (губи́ти, тра́тити) / втра́тити (згуби́ти, стра́тити) го́лову див. утрача́ти;
Втрача́ти (тра́тити) / втра́тити (стра́тити) ро́зум (глузд) див. утрача́ти;
Папі́р перево́дити (тра́тити, витрача́ти) / перевести́ (ви́тратити) див. перево́дити;
(2) Тра́тити (витрача́ти) ду́рно (даре́мно, ма́рно) слова́ – говорити, не досягаючи мети.
– Та що я маю слова дурно тратить! Вона й не слухає! (Марко Вовчок);
Не слід слова витрачати даремно (із журн.);
Розумний зрозумів, дурням щось пояснювати – слова витрачати (з газ.);
(3) Тра́тити го́лос – позбуватися здатності говорити (внаслідок хвилювання, простуди і т. ін.).
Боязливіші, викликані до таблиці, тратили голос, тратили пам'ять вивченого (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)