трата
ТРА́ТА, и, ж.
1. Дія за знач. тра́тити 1; витрачання, розтрачання.
Чи зиск, чи трата – одна заплата (Номис).
2. Витрата (грошей), видаток.
Виявилось, які порядки заведено в земстві, скільки перейшло через Колісникові руки грошей, які трати оправдані, які ні (Панас Мирний);
Він ще не стільки знав господарство, щоб помітити, де і скільки Галушківський зменшує прибуток та побільшує трати (Б. Грінченко);
– До речі, що мені тепер робити з цим зшитком? – Ви вмієте малювати? – сказав редактор, – то можете його заповнити котиками, собачками або записуйте в йому [ньому] ваші щоденні трати... (В. Самійленко).
3. Дія за знач. тра́тити 2.
Спали [опришки] добами, .. їли .. до одуріння, вилежуючися потім горічерева на сонці – словом, винагороджували себе за безумні трати енергії й сил в біганинах і нападах (Г. Хоткевич);
Сташка досить скоро усвідомила, що чекати, поки хтось з хлопців перший зверне на неї увагу, це даремна трата часу (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)