Словник синонімів Караванського

тривога

Метушня, шарпанина, торганина, переполох, с. паніка, (душевна) збентеження, неспокій, хвилювання, (за кого) уболівання, ФР. ґвалт, сполох, г. алярм, (на морі) аврал, п! ПАНІКА, мн. ТРИВОГИ, (земні) клопоти, турботи

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. тривога — триво́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. тривога — див. неспокій; попередження  Словник синонімів Вусика
  3. тривога — [триевога] -гие, д. і м. -оз'і  Орфоепічний словник української мови
  4. тривога — ТРИВО́ГА, и, ж. 1. Неспокій, збентеження, викликані якимсь побоюванням, страхом перед чимось, передчуттям неприємного, небезпечного. Раїса усе поглядала туди [на небо], з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (М.  Словник української мови у 20 томах
  5. тривога — Як тривога, то до Бога, а по тривозі, забув о Бозі. В нещастю просимо Бога о поміч, а як нещастя минеться, забуваємо за поміч. Як тривога, то до Бога, а як біда, то до жида. В біді люди вмісто шукати помочі у сусідів та родини.  Приповідки або українсько-народня філософія
  6. тривога — -и, ж. 1》 Неспокій, збентеження, викликані якимсь побоюванням, страхом перед чимось, передчуттям неприємного, небезпечного. || перев. мн. Хвилювання, переживання, що порушують душевний спокій. 2》 Метушня, шарпанина, переполох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тривога — би́ти / заби́ти триво́гу. 1. Сповіщати про небезпеку. — Що ж це справді робиться? Діду Кузьма, чого ж ви стоїте, як сновида? Хіба вам повилазило?.. Бийте тривогу! (В. Кучер); Вартовий забив тривогу… Буде бій! (В. Сосюра).  Фразеологічний словник української мови
  8. тривога — НЕБЕЗПЕ́КА (можливість якогось нещастя, лиха, катастрофи); ЗАГРО́ЗА, ГРОЗА́ підсил. (можливість або неминучість виникнення нещастя, лиха і т. ін.); РИ́ЗИК (РИСК рідше) (усвідомлювана можлива небезпека); ТРИВО́ГА (стан небезпеки, що вимагає активних дій).  Словник синонімів української мови
  9. тривога — Триво́га, -ги, -зі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. тривога — ТРИВО́ГА, и, ж. 1. Неспокій, збентеження, викликані якимсь побоюванням, страхом перед чимось, передчуттям неприємного, небезпечного. Раїса усе поглядала туди [на небо], з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах