тупати

див. ГУПАТИ; (дверми) грюкати, гуркати, гримати, тряскати; (на місці) тупцювати, тупцяти, тупкати, топтатися; П. ступати; тупотіти, тупотати.

Значення в інших словниках

1. тупати — ту́пати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. тупати — ТУПАТИ – ТЮПАТИ Тупати. Стукати ногами об щось тверде; іти, ходити. Тупає [Лісовик] з злості ногою (Леся Українка); Танцював він, втягши голову в плечі, тупав ногою на одному місці або дриґав то назад, то вперед (Григорій Тютюнник)...  Літературне слововживання
3. тупати — див. іти; ходити  Словник синонімів Вусика
4. тупати — ТУ́ПАТИ, аю, аєш, недок. 1. Бити ногою (ногами) об підлогу, землю. Тупає [Лісовик] зо злості ногою і ламає з тріском свого ціпка (Леся Українка); Орлик сердито заржав, ще й тупав копитом у землю (П.  Словник української мови у 20 томах
5. тупати — -аю, -аєш, недок. 1》 Бити ногою (ногами) об підлогу, землю. || на кого. Дуже сердитися, гніватися на когось, б'ючи ногами (ногою) об підлогу, землю. 2》 Стукати ногами під час ходіння, бігу і т. ін. || Ступати з глухим звуком (про ноги). 3》 розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. тупати — ДОГЛЯДА́ТИ за ким-чим, кого, що (забезпечувати нормальний стан, порядок тощо), СТЕ́ЖИТИ за ким-чим, СЛІДКУВА́ТИ за ким-чим, ПИЛЬНУВА́ТИ, ДОПИЛЬНО́ВУВАТИ рідше, НАГЛЯДА́ТИ за ким-чим, ДИВИ́ТИСЯ за ким-чим, ГЛЯДІ́ТИ, ПАНТРУВА́ТИ розм., НАЗИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. тупати — ТУ́ПАТИ, аю, аєш, недок. 1. Бити ногою (ногами) об підлогу, землю. Тупає [Лісовик] зо злості ногою і ламає з тріском свого ціпка (Л. Укр., III, 1952, 250); Орлик сердито заржав, ще й тупав копитом у землю (Тич.  Словник української мови в 11 томах
8. тупати — Тупати, -паю, -єш гл. 1) Топать. 2) Ходить, стуча ногами, ходить не переставая, топтаться. Дідусь у господі тупав. Г. Барв. 196. 3) Ухаживать, заботиться, хозяйничать. Шейк. Як є коло чого тупать, то є що й хрупать. Чуб. І. 230.  Словник української мови Грінченка