убувати —
УБУВА́ТИ¹, а́є, недок., УБУ́ТИ, убу́де; мин. ч. убу́в, ула́, уло́; док. 1. Зменшуватися в кількості, об'ємі, ступені вияву. – Я хочу, щоб у мене була повна гладишечка грошей і щоб цілий рік вони не убували, скільки б я їх не брав (із журн.
Словник української мови у 20 томах
убувати —
I -ає, недок., убути, убуде; мин. ч. убув, -ула, -уло; док. Зменшуватися в кількості, об'ємі, ступені вияву. || Знижуватися в рівні, спадати (про воду в річці, водоймищі). II див. вбувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
убувати —
УБУВА́ТИ¹, а́є, недок., УБУ́ТИ, убу́де; мин. ч. убу́в, ула́, уло́; док. Зменшуватися в кількості, об’ємі, ступені вияву. — Я хочу, щоб у мене була повна гладишечка грошей і щоб цілий рік вони не убували, скільки б я їх не брав (Україна..
Словник української мови в 11 томах
убувати —
Убува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. убу́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1) Обувать, обуть, надѣвать, вадѣть обувь. Чоботи помию — не вбує: ой вона багато гордує. Мет. 264. В постоли вбути. Ном. № 3093. 2) сов. в. убути, буду, деш. Убывать, убыть. Вода не вбула. Я хочу....
Словник української мови Грінченка