Словник синонімів Караванського

уміти

ВМІТИ, (оповідати) мати хист <�здібність, здатність>; ЖМ. знати, тямити; (зробити) могти; док. ЗУМІТИ, змогти, потрапити, вдати.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. уміти — умі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. уміти — Умі́ти. Знати мову, володіти мовою. Роками жадає ся, аби інспектори уміли добре 3 мови краєві, а сего не можна сказати о недавно іменованих інспекторах (Б.  Українська літературна мова на Буковині
  3. уміти — [ўм'ітие] = вміти ўм'ійу, ўм'ійеиш  Орфоепічний словник української мови
  4. уміти — моск. знати долати, здолати, здоліти, по здолати, знати, визнаватися, визнатися, узнаватися, узнати, могти, змогти, спромагати, спромогти, розумітися, розуміти, зрозуміти, трапити, потрапляти, потрапити, утинати, утнути, утяти, шнипорити, зішнипорити...  Словник чужослів Павло Штепа
  5. уміти — УМІ́ТИ (ВМІ́ТИ), і́ю, і́єш, недок., перев. з інфін. 1. Володіти умінням робити що-небудь. Зоня знала стільки веселих .. краков'яків, уміла так гарно танцювати (Леся Українка); Кульжан вміла і шити, і варити, і валяти повсть, і вишивати (З.  Словник української мови у 20 томах
  6. уміти — умі́ти: ◊ умі́ти, що ку́рка забу́ла нічого не вміти (Франко) ◊ уміти як катари́нка → катеринка  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. уміти — Горілка не дівка, а мачуха не мати, але вміють добре голову завертати. Залюблений парубок піддається волі дівчнии, а пасерби бояться мачухи. Щоб других навчити, треба самому уміти. Хто сам невміє, той і другого не навчить. Уміла варити, та вміла давати.  Приповідки або українсько-народня філософія
  8. уміти — (вміти), -ію, -ієш, недок., перев. з інфін. 1》 Володіти умінням робити що-небудь. || Мати здібність, здатність до чого-небудь. || Бути в змозі, могти зробити що-небудь. 2》 розм. Знати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. уміти — ЗМОГТИ́ (виявитися в змозі, в силі щось зробити), ЗУМІ́ТИ, СПРОМОГТИ́СЯ, ПРИМОГТИ́ діал., ПРИМОГТИ́СЯ діал., УДА́ТИ (ВДА́ТИ) діал.  Словник синонімів української мови
  10. уміти — УМІ́ТИ (ВМІ́ТИ), і́ю, і́єш, недок., перев. з інфін. 1. Володіти умінням робити що-небудь. Зоня знала стільки веселих.. краков’яків, уміла так гарно танцювати (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
  11. уміти — Уміти, умію, -єш гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Мет. 13. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Ном. № 11967. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Рудч.  Словник української мови Грінченка