уміти
Умі́ти. Знати мову, володіти мовою. Роками жадає ся, аби інспектори уміли добре 3 мови краєві, а сего не можна сказати о недавно іменованих інспекторах (Б., 1895, 5, 3); Сли ми домагаємо ся, аби власти державні і шкільні уважали на то, чи катихити, іменовані властию церковною, уміють язик дітий, котрих мають учити, то се здає ся мені річ зовсім справедлива (Б., 1895, 8, 3); Хлопець з укінченою 6-ю клясою виділовою, що добре уміє по-руски і по-німецки, знайде місце в друкарни “РускоїРади” (Б., 1904, оголош.)
// пол. umieć — уміти, знати, umieć czytać — уміти читати, umieć na pamięć — знати напам’ять, umieć po polsku — знати польську мову.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.