упоряджати —
упоряджа́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
упоряджати —
див. закінчувати
Словник синонімів Вусика
упоряджати —
УПОРЯДЖА́ТИ (ВПОРЯДЖА́ТИ), а́ю, а́єш і УПОРЯ́ДЖУВАТИ (ВПОРЯ́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УПОРЯДИ́ТИ (ВПОРЯДИ́ТИ), джу́, ди́ш, док., що. 1. Давати лад чому-небудь, забезпечувати всім необхідним.
Словник української мови у 20 томах
упоряджати —
(впоряджати), -аю, -аєш, недок., упорядити (впорядити), -джу, -диш, док., перех. 1》 Давати лад чому-небудь, забезпечувати всім необхідним. || Прибирати, готувати що-небудь. 2》 Влаштовувати, організовувати що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
упоряджати —
ОРГАНІЗО́ВУВАТИ (проводити певні заходи громадського значення, забезпечувати здійснення чого-небудь); УЛАШТО́ВУВАТИ (ВЛАШТО́ВУВАТИ), ПІДГОТОВЛЯ́ТИ, ГОТУВА́ТИ, УПОРЯДЖА́ТИ (ВПОРЯДЖА́ТИ) рідше, ЗАРЯ́ДЖУВАТИ діал., НАРЯДЖА́ТИ діал. — Док.
Словник синонімів української мови
упоряджати —
Упоряджа́ти, -джа́ю, -джа́єш і упоря́джувати, -джую, -джуєш; упоряди́ти, -ряджу́, -ди́ш, -дя́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
упоряджати —
УПОРЯДЖА́ТИ (ВПОРЯДЖА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УПОРЯДИ́ТИ (ВПОРЯДИ́ТИ), джу́, ди́ш, док., перех. 1. Давати лад чому-небудь, забезпечувати всім необхідним. Усе своє життя княгиня Ольга упоряджала Русь, дбала, щоб була вона ціла й несхитна (Скл.
Словник української мови в 11 томах