учувати

Чути, відчувати; (щось нерозкрите) добачати, здогадуватися; (голос) відтворювати собі.

Значення в інших словниках

1. учувати — учува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. учувати — УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок. УЧУ́ТИ (ВЧУ́ТИ), у́ю, у́єш, док., що. 1. Сприймати слухом, чути. В тій тиші Марія ясно вчувала, як за долиною шумить море (В. Кучер); – О, якби та юрба неправдива Вчула, як я тепер заспіваю!...  Словник української мови у 20 томах
3. учувати — (вчувати), -аю, -аєш, недок., учути (вчути), -ую, -уєш, док., перех. 1》 Сприймати слухом, чути. 2》 Сприймати органами чуття, відчувати. || тільки док. Розпізнати що-небудь органами чуття. 3》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. учувати — ВІДЧУВА́ТИ (сприймати органами чуття), ПОЧУВА́ТИ, ЧУ́ТИ, УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), ПОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИ рідше, СПОЧУВА́ТИ розм. рідше, ДІЗНАВА́ТИ (ДОЗНАВА́ТИ) розм. рідше, ОЧУВА́ТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови
5. учувати — УЧУВА́ТИ (ВЧУВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЧУ́ТИ (ВЧУ́ТИ), у́ю, у́єш, док., перех. 1. Сприймати слухом, чути. В тій тиші Марія ясно вчувала, як за долиною шумить море (Кучер, Чорноморці, 1956, 423); — О, якби та юрба неправдива Вчула, як я тепер заспіваю!...  Словник української мови в 11 томах