фальшівник —
фальшівни́к іменник чоловічого роду, істота підроблювач рідко
Орфографічний словник української мови
фальшівник —
ФАЛЬШІВНИ́К, а́, ч., заст. Фальсифікатор, підроблювач. – Чи то я розбійник, чи фальшівник монет, чи, може, який касієр [касир] – утікач, щоб у мене були гроші на розкидування? (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
фальшівник —
-а, ч., заст. Фальсифікатор, підроблювач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
фальшівник —
ФАЛЬШІВНИ́К, а́, ч., заст. Фальсифікатор, підроблювач. — Чи то я розбійник, чи фальшівник монет, чи, може, який касієр [касир] — утікач, щоб у мене були гроші на розкидування? (Фр., VI, 1951, 391).
Словник української мови в 11 томах
фальшівник —
Фальшівни́к, -ка м. Фальсификаторъ, поддѣлыватель. Желех.
Словник української мови Грінченка